Шафран хімічний органічний, рильця (Крокус Козані) 1 г

Шафран (лат. Crocus sativus) — рослина, родини ірисових (або дотикових) родом із Малої Азії.

Як пряність використовуються ривці щойно розпущених квіток крокусу. Збирають квіти виключно вручну в суху погоду, до спекотного обіднього сонця — годинника на 10 ранку, потім вищипують із них ривці (у кожній квітці з три), які необхідно тут же швидко висушити. Від швидкості збирання та висушування залежить якість пряності.

Готовий шафран являє собою темно-червоні або навіть бурі хаотично переплутані нитки з вкрапленнями світло-жовтих. Чим темніший шафран, чим менше в ньому жовтих ниток (тичинок), тим він кращий за якістю.
Шафран із Греції має гіркувато-пряний смак, яскравий аромат і відрізняється від своїх однорідячів з інших країн тривалішим терміном зберігання.

Грецький шафран вважається найкращим у світі за якістю

У Греції, а саме — на Криті, шафран вирощується ще в давнину, про що свідчить фреска, що відтворює квіти крокусу, знайдена в Кносському палаці, що належить до епохи мінойської цивілізації.

Сьогодні мальовничі плантації крокусів розкинулися в унікальному районі навколо префектури Козані в північній частині Греції. Невеликі села, де обробляється шафран, навіть отримали загальну назву Крокохоріа («крокусові села»). Козані є одним із небагатьох місць у світі, де росте крок, тому всі охрестні села займаються виключно його органічним вирощуванням.

У кулінарії дрильці шафрану використовують для додання яскравого пряного аромату та красивого золотистого кольору супам, стравам із м'яса, риби, овочів і рису. Кондитери додають шафрану у здобну випічку та десерти. Також із ним заварюють смачні чаї, комбінуючи з іншими травами та прянощами.

Це цікаво!

У давнину у різних народів і в різних культур шафран був «королем рослин». Його унікальні, зокрема й лебечні, властивості цінувалися дуже високо. Під час шафран стоїв у п'ятнадцять разів дорожчий за чорний перцю. Римська знати використовувала шафран як цінні ліки, пахощі, барвник для тканини та шкіри та як ароматичну приправу.

Виняткова цінність пряності викликала досить часті спроби підробити її. Шахрайство припинялосясуваним способом. Наприклад, у Німеччині в середні століття за підробку шафрану каралі спаленням на багатті.